збаламучувати

-ую, -уєш, рідко.

1) Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.).

2) кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. || Підбурювати на якісь учинки; бунтувати.

3) Залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні.